Як свідомість може керуватися музичною темою, чи то слідувати чіткому такту, так і, безумовно, музика задається свідомістю. Як не дивно, але музика, яка висловлює почуття, може і змінювати, будувати або ж руйнувати свідомість
Але що ж означає, та свідомість? Чи ж не з нею пов’язані всі життєві ситуації? Чи не вона заставляє раціонально, а в деяких випадках і не дуже раціонально, мислити?
Свідомість формує особистість. Музика формує відчуття. Вони, напевно, працюючи в парі, як два зубчасті колеса, можуть сформувати людину, яка реагує на все, що її оточує. Чи доводилося Вам коли-небудь зупинитися, вдихнути на повні груди і відчути прекрасне? Напевне, не кожному. Більшість людей занадто раціональні. Відповідно, і доволі обмежені.
А що ж заставляє творчу людину писати? Що заставляє її створювати прекрасні мелодії, що торкаються всього всередині, не зачепивши тіла, лише з семи всім відомих нот? Це необмеженість. Необмеженість уяви, поглядів і тої ж свідомості. У дитинстві ми усі бавилися конструктором і будували з нього монстрів. Ті монстри здавалися реальними. З часом той самий конструктор все більше починав бути подібним на купку пластмасових частинок, в яких колись жила душа.
Музика живе вічно. Вбиває, породжує, але все ж живе собі у нас і, навіть, разом з нами знімає квартиру десь в центрі міста. Вона популярна. Колись Джон Вінстон Леннон сказав: «ми популярніші за Ісуса». Це правда. Чи Ви думаєте, що популярність будь-якої релігії приносила лише щастя? Бітли приносили любов і дарували віру в цю любов. А хіба може бути щось прекрасніше? Думаю, лише взаємна любов.
Виходить з усього цього, що в більшій мірі музика владарює над свідомістю. Навіть, в цілковитій тиші вона лунає зсередини, десь із серця, та заставляє вірити у щось неземне, недоторкане. Саме така віра формує особистість. Необережну, романтичну, добру і проникливу особистість, якої так мало і так багато водночас.
P.S. цитата з музичного епіграфу: «справжня музика лунає не з навушників, а із серця, яке її відтворює».
Автор: Діма Мацко
