Ось і добіг кінця цей насичений 2014 рік. Багато нового відбулося як і у всьому світі, так і в маленькому душевному всесвіті кожного з нас.
Однією з класичних і важливих дій під кінець року є підбивання підсумків. За допомогою цієї статті Ви зможете згадати, що приніс цей рік у галузь світової музики.
Рік виявився надзвичайно насиченим і подарував світу багато нових альбомів як від культових гуртів, так і від молодих, але дуже перспективних команд. Тому тут будуть представлені (може хтось неуважно прочитав заголовок, завжди краще перестрахуватися) НАЙЯСКРАВІШІ світові релізи, бо охопити весь список може й реально, але на це потрібно багато часу як для автора, так і для читача, аби всю цю писанину проаналізувати.
На мою думку, робити рейтинг альбомів – це занадто самовпевнено з боку автора статті, бо в кожного з нас є свій неповторний смак, тому список альбомів буде складений в хронологічній послідовності, а ви вже самі для себе зможете скласти рейтинг.
Тож, розпочнемо.
Ice Nine Kills – «The Predator Becomes the Prey»
Хлопам та дівчатам, які полюбляють модний, але такий приємний для вух металкор, пощастило одним з найперших. Ще не встигли відійти від святкування, як 21-го січня американський гурт Ice Nine Kill дарує усім свій перший повноформатний альбом під назвою «The Predator Becomes the Prey» на лейблі Outerloop Records.
У цьому альбомі є все необхідне: міць, жорсткість, емоційність і мелодійність. Структура та звучання на гідному рівні. Бас та удари барабанів відбиваються у грудях, гітарні рифи блискавично зриваються з-під рук гітаристів, потужний вокал майстерно доповнює музикальну частину та уся ця суміш приємно пестить барабанні перетинки.
Треклист:
1. The Power In Belief
2. Let’s Bury the Hatchet…In Your Head
3. The Coffin Is Moving
4. The Fastest Way to a Girl’s Heart Is Through Her Ribcage
5. The Product of Hate
6. Connect the Cuts
7. Jonathan
8. What I Never Learned in Study Hall
9. So Long Steven Long
10. What Lies Beneath
11. My Life in Two
Безперечно, альбом «The Predator Becomes The Prey» показав, що Ice Nine Kills вже готові позмагатися з монстрами металкору на одній сцені.
Mogwai – «Rave Tapes»
Також не пасли задніх шотландські ветерани пост-року – гурт Mogwai. Він порадував своїх шанувальників космічною музикою, також 21-го січня видавши свій восьмий студійний альбом під назвою «Rave Tapes» на лейблі Rock Action.
Відмінна риса Mogwai – не нав’язувати жодних асоціацій своїй аудиторії. Вони своєю працею не створюють тягар для слухача. Навіть навпаки, прослуховуючи їх композиції, можна просто розслабитися, насолоджуватися безтурботністю та спокоєм, або хоча б на мить відволіктися на буденні проблеми та метушню сірої реальності. Немає ніякої філософії, усе просто та прозоро.
«Ідея альбому? Та ніякої ідеї. Чого хотіли? Просто написати декілька хороших пісень», – ось, що хотіли донести до нас музиканти.
Так, Mogwai полінувалися експериментувати, але як і раніше вони звучать надзвичайно атмосферно. “Rave Tapes” – просто вдала платівка, якій не потрібно нічого доводити.
Треклист:
1. Heard About You Last Night
2. Simon Ferocious
3. Remurdered
4. Hexon Bogon
5. Repelish
6. Master Card
7. Deesh
8. Blues Hour
9. No Medicine for Regret
10. The Lord is Out of Control
Behemoth — «The Satanist»
Коли ще, як не у лютому, коли погодні умови передбачають неймовірний холод та гнітючу атмосферу, може народитися таке зло як новий альбом від головних блек-металістів Польщі Behemoth? Третього числа на Nuclear Blast вийшов їх дев’ятий студійний альбом під назвою «The Satanist».
Треклист:
1. Blow Your Trumpets Gabriel
2. Furor Divinus
3. Messe Noire
4. Ora Pro Nobis Lucifer
5. Amen
6. The Satanist
7. Ben Sahar
8. In the Absence ov Light
9. O Father O Satan O Sun!
Яке перше враження складається від альбому? Спочатку назва – Сатаніст. Сатаністи завжди були осторонь від всього, в них свій похмурий світ, своє бачення, своя непохитна релігія. Сили тьми та зла наповнювали їх життя, саме морок та щось жахливе дарували їм відчуття вдоволення, та, якщо можна це так назвати, радості. Саме цей альбом, якщо його порівнювати з попередніми роботами Адама, більшою мірою наповнені емоціями, почуттями, чимось дуже особистим.
Далі – обкладинка. Вона поєднує в собі простоту та потаємну атмосферу, ідеально підходить для представлення музичної начинки альбому. Щодо музики, вона порівняно з попередніми альбомами стала простішою та тоншою, але все це не погіршує звучання Behemoth, а навпаки, приваблює навіть найвибагливішого скептика-слухача.
«The Satanist» – це молитва. Це молитва своєму Всевишньому, і вона має право на життя як і люба інша молитва в будь-якій іншій релігії.
Eyehategod – «Eyehategod»
Кінець травня, стає все гарячіше… Відкидаємо голову, заплющуємо очі і куштуємо дурманний дим в вигляді однойменного п’ятого альбому сладж-гурту Eyehategod.
Так, хлопи не дуже морочились з вибором назви для альбому, але все компенсували музлом! Важкі, спотворені дісторшном блюзові гітарні рифи, змішані з змученим волаючим вокалом, є основою їх звучання і створюють певну мізантропічну атмосферу.
Коротко кажучи, альбом вийшов гідним, витриманим у кращих традиціях сладжу: повільно крокуючі рифи, щільне і жирне звучання, настільки жирне, що навушники або колонки забиваються та покриваються в’язкими потоками.
Треклист:
1. Agitation! Propaganda!
2. Trying to Crack the Hard Dollar
3. Parish Motel Sickness
4. Quitter’s Offensive
5. Nobody Told Me
6. Worthless Rescue
7. Framed to the Wall
8. Robitussin and Rejection
9. Flags and Cities Bound
10. Medicine Noose
11. The Age of Bootcamp
Mastodon – «Once more ’round the sun»
Наприкінці червня гурт із Атланти Mastodon подарував своїм шанувальникам шостий студійний альбом на лейблі Reprise під назвою «Once more ’round the sun».
Словами не описати, наскільки був очікуваний цей альбом для кожного шанувальника Масти. Але саме ця робота розділила нас на два табори: ветерани-слухачі, які більше схиляються до старих альбомів і ніяк не хочуть змиритися з сьогоднішнім Мастодоном, і народ, який раніше не міг сприймати гурт ну ніяк, але саме цей шостий альбом зміг задобрити їх смакові переваги.
Правду кажучи, якість звучання на гідному рівні, композиції яскраві, строкаті, як і саме літо… як і сама облога! Місця для сюжетної лінії не знайшлося, так що ця платівка знову стала не концептуальною.
Цією роботою хлопи з Атланти доказали, що зможуть задобрити будь-яку аудиторію, просто потрібно трохи зануритися в їх дискографію та вибрати для себе той самий період їх праці, який вам більше до душі.
Треклист:
1. Tread Lightly
2. The Motherload
3. High Road
4. Once More ‘Round the Sun
5. Chimes at Midnight
6. Asleep in the Deep
7. Feast Your Eyes
8. Aunt Lisa
9. Ember City
10. Halloween
11. Diamond in the Witch House
Suicide Silence – «You Can’t Stop Me»
Затамувавши подих, шанувальники Suicide Silence чекали їх четвертої роботи.
Ні для кого не секрет, з чого була така цікавість – новий вокаліст. Так, Мітч став великою втратою у світі деткор-музики і довгий час після його загибелі в катастрофі його фанати не сумнівались, що SS більше не буде таким, як раніше, і взагалі ставили хрест на майбутньому гурту. І все ж таки музиканти знайшли голос своїй команді – Едді зі спорідненого гурту All Shall Perish.
14 липня гурт видає свій четвертий студійний альбом «You Can’t Stop Me».
Мабуть, уся увага слухачів була спрямована на критику вокалу, але насправді новий вокаліст виправдав всі очікування. Кожен трек просякнутий злісною енергетикою металкорних криків та утробного гроулу.
Стосовно альбому в цілому, то він наповнений цікавим інструменталом, нескінченним качем та шаленим драйвом. Четверта робота Suicide Silence як нова сходинка в історії, причому направлена вгору. Альбом не розчарував.
Треклист:
1. M.A.L.
2. Inherit the Crown
3. Cease to Exist
4. Sacred Words
5. Control
6. Warrior
7. You Can’t Stop Me
8. Monster Within
9. We Have All Had Enough
10. Ending Is the Beginning
11. Don’t Die
12. Ouroboros
Cannibal Corpse – «A Skeletal Domain»
Аж тринадцяте (!) творіння Канібалів побачило світ 16-го вересня.
Як завжди зріло, злісно, гурт вірний собі, і в черговий раз проявляє себе у всій своїй брутальній красі. Звук у альбому дуже щільний, жирний і якісний.
В цей раз Канібали не дуже морочилися з приводу обкладинки, але все це компенсували музичним наповненням. Вони залишаються собі вірними і як завжди технічність гри на висоті, блискавичні та нестандартні музичні ходи на шаленій швидкості, потужний вокал, немає повторів. З кожною композицією атмосфера більш нагнітаюча, ритм частішає, а гітари звучать все важче та густіше.
Треклист:
1. High Velocity Impact Spatter
2. Sadistic Embodiment
3. Kill Or Become
4. A Skeletal Domain
5. Headlong Into Carnage
6. The Murderer’s Pact
7. Funeral Cremation
8. Icepick Lobotomy
9. Vector Of Cruelty
10. Bloodstained Cement
11. Asphyxiate To Resuscitate
12. Hollowed Bodies
Electric Wizard – «Time to Die»
Прохолодним самотнім вечором в темній кімнаті включай восьму працю Електричних Чаклунів та занурюйся у мантру смерті. Не вистачає ще трохи диму… Усе, Жінка у темному з косою бере тебе за руку та показує дії потойбічного світу.
29-го вересня дум-метал команда Electric Wizard видала альбом «Time to Die» на лейблі Spinefarm Records. Чим далі просуваються Чаклуни, тим більше вони виправдовують назву свого гурту.
У «Time to Die» чаруюча димка кружляє у звучанні композицій, усе витримано у традиціях п’янкого думу, а подекуди звуки гітар нагадують булькання зілля. Кожен крок рифу ототожнюється кроку Жінки в чорному, яка тримає слухача за руку і веде за собою… Усе це необхідно просто представити, дати волю фантазії і зануритись у неї з головою.
Якщо бажаєте наповнити своє життя хоча б на годину чимось казковим, включайте альбом Електричних Чаклунів та подорожуйте…
Треклист:
1. Incense for the Damned
2. Time to Die
3. I Am Nothing
4. Destroy Those Who Love God
5. Funeral of Your Mind
6. We Love the Dead
7. SadioWitch
8. Lucifer’s Slaves
9. Saturn Dethroned
Pink Floyd – «The Endless River»
Мабуть, один із найочікуваніших та один з найсуперечливіших альбомів року – це п’ятнадцята робота легендарних Pink Floyd. Після 20-ти років затишшя у листопаді 2014-го року виходить альбом під назвою «The Endless River».
Останнє, що хочеться робити з цією платівкою – це порівнювати її з усією дискографією команди і вирішувати, чи варто було взагалі їй з’являтися на світ. Залишимо осторонь думки: «в гурті залишилися тільки Девід Гілмор і Нік Мейсон» або «немає сенсу стареньким ностальгувати за минулими і добрих часів і нагадувати слухачам, що вони живі». Pink Floyd просто випустили альбом, назвали його «The Endless River», надали прекрасну обкладинку і наповнили альбом чарівною музикою, яка подарує слухачеві масу задоволення. Скептики будуть доводити, що «The Endless River» це і не альбом взагалі, а просто шматки та нарізки, які не були задіяні у написанні попереднього студійного повноформату «The Division Bell». Однак увесь альбом був перероблений Гілмором і продюсером Філом Мансанерой.
Якщо вірити словам Гілмора, це лебедина пісня Pink Floyd. То чому б її просто не послухати? Хоча б раз і не дати своїм думкам просто поринути у щось прекрасне і нескінченне…
Треклист:
Сторона 1
1. Things Left Unsaid
2. It’s What We Do
3. Ebb and Flow
Сторона 2
1. Sum
2. Skins
3. Unsung
4. Anisina
Сторона 3
1. The Lost Art of Conversation
2. On Noodle Street
3. Night Light
4. Allons-y (1)
5. Autumn ’68
6. Allons-y (2)
7. Talkin Hawkin’
Сторона 4
1. Calling
2. Eyes to Pearls
3. Surfacing
4. Louder Than Words
Foo Fighters – «Sonic Нighways»
10-го листопада світ побачив восьмий за рахунком студійний альбом Foo Fighters під назвою «Sonic Нighways». Альбом вийшов на лейблі RCA Records.
Машини часу не існує. Але повірте автору цих рядків, що її можна відтворити за допомогою мистецтва. Дейв Грол, як і його співтовариші, після розпаду гурту Nirvana завжди дуже дбайливо ставилися до музики 80-х і початку 90-х. Ось і в новому альбомі дуже добре передана атмосфера рок-музики тих років.
До речі, по мотивам цього турне канал HBO випустив телесеріал Foo Fighters Sonic Highways. У цьому фільмі гурт подорожує по вказаним вище містам та беруть інтерв’ю у різних виконавців, розповідають історії музики американського народу.
Тобто для повного розуміння альбому, необхідно переглянути цей телесеріал. Але навіть і без нього ця праця дійсно захоплює і дарує насолоду при прослуховуванні.
Треклист:
1. Something From Nothing
2. The Feast and The Famine
3. Congregation
4. What Did I Do? / God As My Witness
5. Outside
6. In The Clear
7. Subterranean
8. I Am A River
Сам Грол вважає, що альбом не зрозуміли ні фани, ні критики. Ось, що він думає з приводу:
– Насамперед, і це головне, ми повинні були записати новий альбом Foo Fighters. І все! І мені доводилося боротися за це. У якийсь момент, коли ми працювали в Нешвіллі, я зайшов в студію, і всі носили ці ідіотські ковбойські капелюхи. Я – їм: «Хлопці! Припиніть! Ми все ще Foo Fighters! Не забувайте цього!» Вони думали, що ми збираємося охопити різні жанри, притаманні тому чи іншому місту. Але для мене це не мало сенсу, бо останнє, що я хотів, це переслідувати щось, що не є справжнім.
В цілому, альбом виявився досить гідним. І саме ця «машина часу» може показати, яку музику виповнювали учасники часів 80-их.
Attila – «Guilty Pleasure»
Наприкінці листопада американський гурт Attila порадував шанувальників своїм шостим студійним альбомом під назвою «Guilty Pleasure».
Гурт славиться своїм незвичним звучанням та швидкими партіями вокаліста. Самі музиканти називають свій стиль Party Death Metal.
Щодо стосовно альбому, він витриманий в найкращий традиціях команди.
Качові танцювальні рифи, які наповнені неймовірною енергією, модні брейки, швидка читка вокаліста. Усе, що полюбляє сучасна молодь, втілює у своїй творчості гурт Attila: мода, легке, безтурботне красиве життя, гучні тусовки та веселе проведення часу.
Треклист:
1. Pizza, Sex and Trolls
2. Hate Me
3. Rebel
4. Guilty Pleasure
5. I’ve Got Your Back
6. Proving Grounds
7. I Am Satan
8. Break My Addiction
9. Horsepig
10. Dirty Dirty
11. Fake Friends
12. Don’t Be Basic
13. The Cure
Автор: Орка Подносова Оля Андросова
Comments:
Коментарі відсутні