Буває, збираємось з друзями і згадуємо ким же ми мріяли стати. І досить часто згадки про це супроводжують посмішками. В дитинстві сприймалося все значно простіше і зрозуміліше ніж є насправді.Однак, незважаючи на це все, багато людей ще мають надію здійснити свою дитячу мрію, якою б вона не була. А ось які дитячі мрії були в українських музикантів? Це запитання “мучило мене” вже давно і ось зараз я вирішив їм трошки “понабридати” і “порозпитувати”. І що з цього вийшло читайте далі в моїх статтях, першу частину яких я презентую просто зараз.
Андрій Олексюк, гурт “Фіолет”
Я завжди уявляв, що я на великій сцені у ролі крутого фронтмена з гітарою. І, нажаль, саме та мрія здійснилась, але тією крутою сценою виявилась сцена місцевого будинку культури у маленькому містечку Маневичі, звідки я родом. На той час коли я про це мріяв я не бачив крутіших сцен. Добре, що мої підліткові мрії вже були більш далекоглядними, але вони ніколи не зрівняються з дитячими по їх реалістичності в уяві. З віком якось важче мріяти у деталях, а це, на мою думку, є основою успішності здійснення кожної мрії.
Думаю, Андрій не шкодує, що його мрія не здійснилася в повній мірі. Грати в хорошому популярному гурті і їздити по великих фестивалях, мабуть, краще ніж просто бути крутим фронтменом на невеличкій сцені.
Сашко Положинський, “Тартак” і “Був’є”
Я хотів бути військовим, мужнім і сміливим захисником рідної землі.
Хоч Сашко і не є військовим, проте такі його пісні як “Не кажучи нікому” чи “Мій лицарський хрест” надихають не одного військового на вірність Україні й боротьбу з ворогом.
Дмитро Ажнюк, “Merva”
Років до 12 мріяв бути футболістом. Тоді приваблював спорт у будь-яких його проявах, але футбол особливо. Навіть займався роки 4, та 3 роки легкою атлетикою. Але в 12 років у моєму житті з’явилась музика, та гітара зокрема і мрія змінилась.
З одного боку, дивлячись на гру нашої збірної з футболу в душі закрадається жаль, що Дмитро не зайнявся футболом на професійному рівні, але з іншого боку ми не мали б таку “Merva” , яка вона є зараз.
Олексій Казанцев, “Брем Стокер” і “Татухі ”
Я хотів бути БОГОМ. Щоб не хворіти, не вмирати і мати все, що забажаю. Бо жити як людина це відстій)
Думаю ця мрія здійснилася. Принаймні на локальному, рівненському рівні:)
Олесій Дивачевський, “Farinhate”
Напевне, більшість хлопчаків в Рівному хотіли бути спідвеїстами і я не виключення. (Спідве́й – вид мотоциклетного спорту, гонки на короткі дистанції на спеціальних, так званих, гарьових доріжках. Мотоцикли не мають гальм, а швидкість зменшують ногами зі спеціальними гальмівними черевиками. ) Даний вид спорту є надзвичайно травматичний. Найбільше манило те, що спідвей був спортом №1 в м.Рівне, і стадіони були повністю забиті людьми, які фантастично підтримували наших спорcменів навіть тоді коли вони не вигравали заїзд.
Ну що гріха таїти, думаю, Олексію подобалася насамперед увага дівчат. І враховуючи що він одружився, частинка цієї мрії втратила сенс:)
Константин Гордейчук, “Моноліт”
У дитинстві я мало замислювався про те, ким хочу стати, саме в плані професії, але найбільше захоплювали музичні артисти, кіноактори і майстри бойових мистецтв. Можливо, підсвідомо я вже знав чим буду займатися в цьому житті. Добре пам’ятаю як ще в дошкільному віці любив перевертати купу тазів і лупити в них як в барабанну установку. Але усвідомлене бажання співати і грати в рок-групі прийшло вже в 16 років, коли я відкрив для себе світ рок-музики і всією душею й серцем його полюбив.
Константин здійснив свою мрію. Можна йому тільки позаздрити.
Тарас Рогожинський, “AZGARD ”
Археологом, ясне діло. Риєш де попало, знаходиш там всякі ніштяки. А в бонус ще й стріляєш час від часу всяких нацистів і їздиш на вагонетках по печерах. Мрія, а не професія!
Тепер, якщо до Вас приїжджає гурт Azgard, то не розказуйте їм про історичні місця свого міста. А то Тарас поки не знайде сувеніри, додому не поїде.
Євгеній Сомов, “EVERY SECOND EVERY DAY”
Найперше, що можу згадати, хотів бути директором м’ясного магазину, дуже любив смажену курку)) Пізніше захопився бойовими єдиноборствами і довго виступав професійно і працював тренером. Завжди хотів працювати в спорті, тому що не дозволяло здоров’я, дуже хотів перемогти всі болячки.
Ось і ще в одного нашого музиканта мрія здійснилася. І курочку їсть і здоров’я не підводитьJ
Артур Черчик, “Санмай”
В дитинстві тривалий час я хотів стати міліціонером. Я ідеалізував цю професію надивившись американських фільмів про крутих копів. Думав, що на стороні добра буду гамселити поганих хлопців. Трошки підріс і вже дізнався, що воно насправді трохи не так. Вже у підлітковому віці захотілось бути адвокатом, приблизно з такими ж намірами, на цьому фронті мене також чекало розчарування. І вже тоді я прийшов до зайняття музикою. Тепер щасливий.
Тут і додати нічого. Остання фраза красномовна.
Ілля Стасюк, “Відверті”
В дитинстві мріяв стати ветеринарним лікарем, бо дуже любив тварин і хотів їм допомагати)
Бажання допомогти іншим – похвальне, особливо коли це “брати наші менші”.
Ось такі наші музиканти. Вони різні, як і різні їх мрії.
Автор:Роман Мельник
-
Tweet
