Місце жінок в рок-культурі переоцінити важко. Нехай вони не відгризають голів летючим мишам та не вбивають тварин на сцені, але в виконанні соло часом прекрасна половина людства може потягатись із самим Слешем. В різні історичні періоди жінкам вдавалось принести в цю індустрію, де, здавалось би, вже про все сказано і по-різному зіграно, нові ідеї та звучання. Команда журналу «Крок у рок» підібрала топ-5 леді, без яких музика була б неповноцінною.
- Патті Сміт.
Матуся панк-року. Вона ввірвалась в музику з альбомом «Horses», який відкриває легендарна «Gloria», кавер на Ван Моррісона, що, ясна річ, блискавично перевершив оригінал. Саме до цього альбому належить крилата фраза Патті: «Ісус помер за чиїсь гріхи, але не мої». І навіть коли під час одного із своїх концертів пані Сміт випадково впала та серйозно пошкодила шию, вона повернулась ще більш сяючою із «Because the night» і, більше не падаючи, продовжила надихати фанів.
- Грейс Слік.
Голос «Jefferson Airpalne»- гурту, що стояв біля витоків психоделічного року, і лишив по собі такі монументальні композиції як «White Rabbit», «Somebody to love» та «Don’t Slip Away». Вона стала першою людиною, що вимовила слово «mothefucker» по телебаченню, і при цьому зуміла створити непохитний образ секс-символа. Змінивши хід музичної історії, вона відійшла від справ, почала малювати та продовжила пропагувати веганство.
- Тар’я Турунен.
Не дивлячись на те, що Тар’ї набагато менше років, ніж Патті Сміт, для музики вона встигла зробити більш, ніж достатньо. Нам відома історія про те, як такий собі фінський клавішник Холопайнен, захоплюючись написанням пісень по сюжетах Толкієна, вирішив створити щось новеньке, а тоді заснував групу Nightwish, запросивши пані Турунен на вокал. Гримуча суміш із лірико-драматичного сопрано та пауер-металу вилилась в альбом «Angels fall first» і швидко взяла своє заслужене золото. Через деякий час Тар’ю вигнали з гурту, і на її місце почали запрошувати вокалісток, що пішки під стіл ходили, коли Nightwish збирав заслужені плоди свого новаторства.
- Доро Пеш.
Доро Пеш- блискавка на небі хеві-металу. Беручи участь у Warlock, найуспішнішому метал-проекті Німеччини, саме вона зробила його таким завдяки власним хітам. Коли в гурту виник конфлікт із звукозаписуючим лейблом, Warlock розбігся хто куди, та Доро з нуля зібрала новий гурт, залишившись вірною своєму стилю. Сьогодні їй 50, та вона не перестає дивувати фанів енергією та ідеями.
- Літа Форд.
Саме та людина, що може потягатись із Слешем у виконанні соляків. Ікона жіночого глем-металу. Стояла біля витоків гурту The Runaways в якості лід-гітаристки, а коли проект розпався, записала з самим Оззі Осборном славнозвісну «Close My Eyes Forever», що ввійшла майже у всі рейтинги найкращих рок-балад. Літа може похвалитись також власною серією гітар та одним із перших місць в рейтингу «Найкраща зачіска серед глем-виконавців».
Автор: Вероніка Чорномаз
-
Tweet
