Відповідь доволі проста і шокуюча водночас : ” − Я хочу повернути свій 2007-ий!”
Коли вітер розвивав моє волосся, свистів у моїх тонелях й рожевий колір був у тренді.
Насправді, у 2007-му мені було лише 10 років і я вважав, що ” Last resort” − найкраща пісня всіх часів та народів, а тонелі – це дикунство і взагалі не розумів для чого їх роблять!? Коли проколов вухо, дав обітницю про те, що ніколи не буду робити собі цю дурість. Бо:
1. А що буде у старості?
2. А якщо вони мені не пасуватимуть?
3. А чому б мені не сходити на Х, Y і невідоме?
Зараз, коли мої вушка прикрашає акрил діаметром у 4см, мене нудить від таких питань, я звик до косих поглядів. І ось, що я вам скажу: ” − Ні! Не шкодую! У старості буду кльовим!”
Оскільки мій Бос − няшечка, і дав мені цю тему, то все, що бомбить всередині мене − зараз буде у цій статті. ^^
Процес “прикрашання” себе тонелями досить болючий, інколи супроводжується втратою крові та, у критичних випадках, – свідомості. Процес загоєння триває від 3 до 14 днів, залежно від діаметру, який Ви розтягнули за один раз. Я наполегливо рекомендую не перестаратися і бути максимально обережним та пильним. Не бачу сенсу розтягувати по 6 – 10 мм одразу. Для початку 1 – 3 мм буде цілком достатньо, після чого потрібно витримати інтервал загоєння, а потім почекати ще 3-5 днів. Згодом можна розтягувати знову. Саме “розтягувати”, бо мені ріже вуха, коли я чую: “- А хто тобі їх так розширив?” … Бісить! Розширюється лише у коментарях, під час дискусії. Ах, ми ж закрили коментарі! Отже, тепер розширюється тільки свідомість у піснях гурту ТОЛ та твої зіниці під час прийому вітамінів.
Розтягуємо далі. Багато відгуків чув про те, що це “неадекватний” розмір. Для чого такі великі? Я й сам не знаю, ну а що? Зрештою, я бачив і побільше. Спати не заважають, при сильному вітрі ляпасів не дають. Знімаю їх лише коли йду у контактний мош-піт. Інколи вони й самі випадають вночі і ранок розпочинається дійсно не з кави.
У звичайний стан вони вже не повернуться, оскільки шкіра не затягнеться сама у себе, ви уявляєте? Жіночі діаметри тонелів, типу 8 – 14 мм, в залежності від стану шкіри та догляду за ними, ще здатні “зарости” повністю. А ось чоловічі (типу моїх) залишаються з ними на все життя. І зробити вуха знову цнотливими можливо лише шляхом хірургічного втручання − методом ампутації зайвої шкіри та пластичного формування нової мочки. У деяких випадках, коли мочка була маленька, але тонелі зробили солідного діаметру, − доводиться пришивати нову мочку до щоки.
Неодноразово чув у спину від бритоголових джентльменів про те, що для мене можливий варіант повішання колодок у тонелі. Але оскільки вони джентльмени − то це лише розмови.
А ще я ношу на них шапочки у зимовий період, бо мене мама сварить. Раніше сварила за тонелі, а тепер − за недбале ставлення до них. Якось так.
Також їх можна дуже грамотно використати:
1. Купуємо гітару;
2. Тягнемо тонелі;
3. Граємо акриловими тонелями, як медіатором;
4. Баби наші.
Хоча гітари у мене немає, та й грати я не вмію, але пункти №2 та №4 завжди працювали відмінно. А також, наявність тонелів у моїх вухах робить дзеркало не таким вже й страшним та однотипним.
Я на них чіпляю ручку, навушники (дуже корисна функція), столові прибори та зарядне від своїх девайсів. Виконую пункт №4 та страждаю нарцисизмом. Ось для чого мені ці малюки.
З кожним лайком, у світі хтось тягне більші тонелі. Хардової суботи, горіть у пеклі!
-
Tweet
