"КРОК У ROCK"


Офіційний сайт журналу "Крок у Рок"

ОСІНЬ Й ДЕПРЕСІЯ

1

Хотілось би почати зі старого жарту про дзвінок чоловіка на радіо з проханням поставити пісню для тещі, а саме ” ДДТ – остання осінь”. Але ж ми слухаємо українське! Тому у твоїх навушниках повинні кричати ТОЛ, про ненависть, депресію і закінчення власноруч створеного акту у пустоту (ТОЛ – Осень).

Ну що ж, шановний, тільки ти встиг підкачатися до літа, як тут ГРУДЕНЬ! На фестивалях виникає проблема зайвого одягу, привабливі та такі спокусливі жіночі… тату на бедрах вже сховалися від тебе і все що залишається робити це постійно о 18 та о 18:05 навідуватися до нашої спільноти і дивитися, який фестиваль тебе чекає. Осінні закриті фестивалі не дадуть тобі засумувати, зігріють музикою, зігрієшся алкоголем. Особливо, якщо осінню ти замість кота, гладиш свою волохату ногу, а звати тебе… Тетяна, то скоріш біжи купувати квитки та ламати рамки осінньої депресії.
Крок у ROCK застерігає : через погодні умови слем зона може бути слизькою, витирай ноги заходячи на фест.

Проте через швидке настання темноти фестивалі стають ще більш атмосферними, а шляхи додому ще більш екстремальними. Стосовно шляху, я часто заздрив готам, металюгам та їм подібним через те, що у них на будь-яку пору року є важкі чоботи. Калюжі не страшні, удари критичні і вони просто завжди брутальні. Ще завжди весело було, коли мої панки у конверсах стрибали через калюжі у надії, що ноги залишаться сухими.

Прийшовши на закритий фестиваль, радив би тобі знайти гардероб. Він інколи буває захованим. Виглядає, як гора речей біля бекстейджу, або десь у закутку. Запевняю тебе: це гардероб. Залишай свої речі там, а також речі своїх друзів і йдіть пробиватися ближче до сцени. Ти також повинен знати, що у холодну пору року народ не тусується на вулиці, він переважно усередині. І пробитися під саму сцену, щоб дати вокалісту п’ять чи попасти під об’єктив фотографа – дуже і дуже важко. Тобі потрібно подолати лабіринт любителів просто хаотично пострибати дівчат. Королівство слем-зони та болото нечистот, які залишили затяті відпочивальники так і не дійшовши до смітника.

Якщо ти дівчина, усе зразу простіше. Моментально, моя дорогенька! Ти можеш попроситися до когось на плечі, на руки, нарвану ревниву рокершу і тому подібне. Можеш просто привернути увагу вокаліста і тоді народ, для якого ти будеш Мойсеєм – сам розійдеться перед тобою.

Закритий формат фестивалів – закриті у безвиході фотографи. Отже, твої шанси на гарні фото зростають, а якщо у приміщенні є бар – шанси на негарні фото просто космічні. Як отримати гарантовану увагу фотографів на закритому фесті?

Та ніяк! Я ніколи не розумів куди вони дивляться і що їх цікавить. Я був королем слему, мошу, був зверху лодочки, стрибав на сцені і, навіть, був дівчиною. Знаєте яке у мене фото? Розмите, та ще й у момент коли стіни смерті скоро міцно обійматимуть мене та випробують еластичність моєї грудної клітки.

Беремо свого фотографа, взуваємося зручніше, обіцяємо мамі, що будемо тверезі о 1-й. Виконуємо обіцянку і приходимо щасливі о 3-й. На ранок вітаємося з адміном Крок у РОК, дивимося вчорашні фото та згораючи від сорому йдемо оглядати своє тіло на наявність синців, засосів, автографів і цілісності свого пірсингу. Наступним ділом ми повинні дізнатися у кого ми вдома, але це вже не буде мати жодного значення, оскільки ваш зірваний голос не в стані викликати таксі. Після гарної прочуханки фотографу, взуваємо мокре взуття (бо треба було мене слухати!) і йдемо додому шукати наступні пригоди та приходи на нових фестивалях.

Впродовж 5-и років я борюся так з осінньою депресією і жодного разу не пошкодував. Хіба що… Кожен ранок, по декілька годин. А так то все чудово, бо депресія через “чудові” спогади на фестивалях і відчуття крепатури на шиї значно легше переноситься, ніж звична рутинна депресія вересня, який згорів та прогулянок без макіяжу (чи в дурному костюмі “перед бившим”) на Хелловін.

Автор: Містер Демн

  • Tweet