«Вільна акустика» - вільно, акустично, атмосферно!
Холодного зимового недільного вечора зібралися на вулиці Городоцькій міста Львова ті, кого не злякав ні мороз, ні сніг в писок. Ті, хто хотів послухати щось і когось знайомих, але незвичних. «Вільна акустика» приймала всіх охочих.
Чесно кажучи, все було в старих добрих традиціях організації Віті Новосьолова: концерт почався невідомо-коли. Це в порівнянні із вказаним часом навіть в тій же зустрічі вконтакті. Але таки почалося. І на тому дякуєм.
Все почалося з того, що Вітя (АННА), Петя (Мерва) і Дичь (Мегамасс) вийшли на сцену з гітарами. Перший спробував на ходу придумати промову лірично-емоційно-домашнього характеру, проте по ходу діла лише з третього разу згадав, який зараз місяць. Розуміємо, в самих свята і всі наслідки =)
Не зміг приїхати Олексій Ярош, що засмутило людей, які прийшли послухати його пісень. Проте по залу тинявся камерою Вася Прозоров (ТОЛ), який весь час підколював вокаліста Мегамассу стосовно «Олімпійського» і просто так. Як не дивно, але оте, як вони всі мило жартували і знущались одне з одного, і створило ту вільну та ледь не домашню атмосферу.
Отож, «відкрив» вечір Петя Зарудний із своєю піснею про зіркову хворобу. Аж виникла думка – а може то Мерву почати слухати? Голос просто-напросто заворожував своїм звучанням. Поки люди чекали самого концерту, всі померзли. Але коли та трійця вийшла на сцену, зразу перестало бути якось пусто і по-крижаному холодно.
Як виявилося, акустика була настільки вільною, що кожен бажаючий міг вийти на сцену і виконати будь-яку пісню, яку він вміє/хоче/знає. Добровольців було мало – всього лиш троє. Перша дівчинка, юний герой, виконала пісню «Бонни и Клайд» російського гурту «Ночные снайперы», наступна ж лише співала, а Вітя їй акомпонував на гітарі поруч (цитата із залу: «В нас є дівчинка, яка хоче»). Серед добровольців виявився також Сергій Случак з К 402.
Крутою фішкою вечора були білі аркуші паперу, приліплені до стенду з афішами. Там можна було написати свої враження, побажання, передати привіт мамі, намалювати якусь каку… Словом, що душа забажає. Але наскільки я пам’ятаю, цих добровольців було менше, ніж тих, що рискнули вийти на сцену.
Говорячи про сцену і те, що на ній відбувалося… Там навіть пили за наше здоров’я і щастя, що з одного боку було досить таки мило. З іншого – якось не дуже. З третього – може їм теж було холодно сидіти?
Дуже, просто ду-у-у-у-у-у-у-у-у-уже незвично було чути Вітю, який не «кричав», а саме співав. Як і йому самому. «Ніж» і «Червона Рута» після «Ой, хмариться, туманиться» - було щось. Неочікуване та вражаюче.
Мабуть, це було щось на зразок рівноправної заміни – не було Яроша, на сцені дві пісні співав Вася Прозоров, який до того весь час походжав по залу і знімав все і вся. Він і хотів закінчити той вечір.
Якщо підбити підсумки, то виходить от що: було круто, хоча трошки прохолодно. Сам концерт – чіча-ляля, проте поки його дочекаєшся… І позитивна пропозиція на майбутнє – хай в «барі» буде щось пожувати, ібо одним пивом/коньяком дуже не зігрієшся ;-) Та побільше цікавих та оригінальних проектів =)
Репортаж вела Seele Krank
Фото Наталі Комарницької
онлайн фильмы
Framework logo