Українську музику хочуть знищити!!!

Україна  - країна секонд-хендів, неякісного фаст-фуду, а тепер ще й чужої музики. Українську музику хочуть знищити. Саме на таку думку наштовхує новий законопроект про скорочення квот на трансляцію україномовної музики у теле- і радіоефірі з 50 % до 25, який був прийнятий у Верховній раді 3 листопада.

Автор законопроекту, народний депутат від Партії регіонів - Олена Бондаренко, заявила у інтерв’ю УНІАН, що після ухвалення закону "українські радіослухачі зможуть повернутися до світової музичної спадщини". Цікаво, чому ж пані  Олені здалося, що українці такі неосвічені і ніколи не слухали нічого зі світової класики? Мабуть, судить по своїй партії, де переважна більшість крім шансону нічого і не чула. І тут вона вирішила виступити просвітителькою народу! Що ж, благородна мета!

 

Якщо згадувати усі її «заслуги», то варто зазначити,що вона є колишнім прес-секретарем Бориса Колеснікова, який відзначався жорстким українофобством. І саме вона була антиініціаторкою присвоєння Донецькому університету імені Василя Стуса. І після цього депутатка заявляє в своїх інтерв’ю , що вона є щирою українкою, слухає лише українську музику. Може, українську музику пані депутатка сплутала з якоюсь іншомовною, або просто обманює весь народ?

 

Для чого потрібні такі зміни,адже навіть коли квота на українську музику становила 50%, то директори радіостанцій різними методами , вже за усталеними традиціями, намагалися обійти цей закон. А влада мовчала собі, їм байдуже, головне, щоб шансону було побільше.

 

Як розповіла програмний директор Львівської станції радіо Люкс Марта Більська: «Українську музику в загальнонаціональному масштабі можна почути на різних радіостанціях з 2-ї до 5-ї години ранку. Це ще до скорочення квот, коли мало бути в ефірі до 50% української музики.

 

Зараз, коли квота скорочується, то певно її зможуть почути лише з 1-ї до 3-ї години. Здебільшого україномовна музика на загальнонаціональних радіостанціях відсутня, хоча деякі українські виконавці, які співають російською, - присутні. Це дуже велика проблема.»

 

 З іншого боку є проблема «формату». Все, що не російськомовне – не форматне, все, що україномовне – не формат, і на загальнонаціональному рівні це не допускається. І справді україномовну музику тепер можна почути хіба що на західноукраїнських регіональних радіостанціях.

 

 

Вокаліст «Піккардійської Терції» Андрій Капраль вважає, що згадуваний законопроект може суттєво вплинути на українську культурну політику і культуру українців в цілому.

«Ми зараз відстоюємо не якісь приватні інтереси, а загальний інтерес українських музикантів та усіх, хто любить українську музику. Сподіваємося, що президент не підпише цей закон. Це - політика.

Українська пісня – наші традиції, тому можливість слухати українською - це можливість бути вкоріненими у свої традиції. Питання, що слухати - питання вибору кожної людини.

Але поки в ефірах буде засилля маловартісної, примітивної імпортної музики, з чого людям обирати? Як не прикро, але українська пісня, напевно, й зараз звучить одна на годину мовлення».

 

 

Львівських колег підтримали і полтавські музиканти, які також провели масові акції протесту.

 Та Верховна рада є невблаганною, нашим депутатам не до смаку українське. Це й не дивно, адже переважна більшість слуг народу не є українцями за національністю, тим більше у владні коаліції. Їм є ближчою навіть не світова класика, як «відмазується» О. Бондаренко, а російськомовна, яка не змушує ворушити звивинами у головному мозку.

 

Віктор Федорович, почувши від ЗМІ про такий законопроект, мабуть згадавши про вибори 2012, обурився, але ветувати закон не поспішав. А навіщо? Для чого зацькованим, бездумним українцям якісна, рідна музика? Для влади набагато вигідніше, якщо з радіоприймача буде звучати комерційна «попса». А що навіщо бездумному народу думати?

Марічка Бойко

 

• < Назад
• Вперёд >