Концерт гурту АнтитілА відбудеться у пабі “Хмільне щастя”, що в ТРЦ “Подоляни” 6 травня. Погляд вже писав про те, що гурт вгощатиме тернополян пивом і розважатиме композиціями. Публікацію і гурт в коментарях жваво обговорювали, тому ми вирішили поспілкуватись із гуртом АнтитілА напередодні їхнього приїзду у Тернопіль.
Ваші композиції українською. Чому? Хіба це комерційно вигідно?
Українська наша рідна мова. Особисто я, незважаючи на те, що народився і виріс у російськомовному Києві, у сім’ї розмовляю українською. Мої колеги по групі з різних куточків країни, хто з Херсону, хто з Жмеринки, але всі солідарні в тому що українська група має співати рідною мовою, принаймні домінуючу більшість пісень. Щодо комерційності . Протягом часу незалежності український музичний простір пронизаний комплексом меншовартості. Як би це не було сумно констатувати, але вітчизняні групи не отримують гідної підтримки у своїй батьківщині у свого народу допоки Москва не признає, що це дійсно хороший гурт. Купа прикладів, як то ОЕ, ВВ, БУМБОКС, допоки Росія не підняла їх, українці не балували своєю увагою. Оцей фактор вторинності не дає бути українській музиці комерційною до певного етапу. Коли у Москві, в Польщі, в Будапешті на виступи українців приходять тисячі людей, а в рідній країні нехтують, стає сумно за свій народ. Знаємо що тернопільчани завжди вирізнялися тим, що цікавились і підтримували українську музику, не зважаючи ні на що. Надіємося що на нашому концерті вони це доведуть )))
Відіграли на наймасштабнішому музичному фестивалі Європи – «Sziget-2010». Як враження? Чи сподобались ви тамтешньому слухачу?
Це був дуже цікавий період життя довжиною у тиждень. Ми виграли конкурс телеканалу МТV-Україна і були обрані у якості хедлайнерів MTV-Stageфестивалю СІгег. Варто зазначити що це наймасштабніша і найочікуваніша подія всієї Європи. Кожного року від семиста тисяч до мільйона людей з’їзджається на острів у Будапешті аби послухати найпопулярніших виконавців у різноманітних стилях та жанрах. Крім того, звичайно ж, потусуватися, і відпочити. Ми вперше представляли Україну у якості хедлайнерів і звичайно ж нам дуже сподобалося. До завдання поставилися досить серйозно. Судячи з реакції слухачів українська музика прийшлась їм до смаку, що нас порадувало, адже ми намагаємося робити європейський саунд. Також давно мріяли потрапити на живий виступ Muse, що вдало і зробили. Це було незабутньо.
На форумах доводилось читати, що гурту «АнтитілА» просто пощастило із грамотною розкруткою, за рахунок того ви й популярні. А як же насправді є?
Хаха ))) якраз із грамотною розкруткою нам і не пощастило. Якщо заглибитися у весь процес нашої промоції, то менеджментом було зроблено купу помилок. Зараз ми пів року як відділилися від продюсерського центру і працюємо самостійно. Так набагато ліпше. Ми зняли нове відео в Тель-Авіві, запустили його на музичні телеканали, і маємо 15 концертів на травень-червень.
Суперечки та конфлікти у колективі часто бувають?
Бувають, але ми досить свідомі люди аби вдаватися в крайнощі. 99% часу панує дружня і радісна атмосфера.
У чоловічих гуртів зазвичай багато прихильниць. Мабуть, АнтитілА не виключення. Не набридає дівоча увага? Може, траплялось мати справу з неадекватними фанатками?
Добре що прихильниці гурту АнтитілА досить адекватні і розумні. Дівочої уваги нам дійсно достатньо, але хто ж ми без людей, які слухають нашу музику. Ми творимо для них і раді що вони відповідають нам взаємністю. Звичайно іноді можна трішки подуріти і роздати автографів на грудях, але все має бути в міру )))
Хто ваш головний конкурент в сучасному шоу-бізі? Чи маєте друзів серед інших колективів?
Друзів маємо. Одні з них – гурт СКАЙ, подарував його Україні саме Тернопіль. Конкуренти? Я не думаю що в нашій сфері таке явище існує. Людина може слухати одночасно багато гуртів, виконавців і любити їх не залежно ні від чого. Саме тому поширена практика фестивалів, коли на одній сцені збирається багато музикантів і від того всім добре. Люди слухають, виконавці тусуються і виступають.
У Тернополі незабаром ваш концерт. Що можете сказати про наше місто? Чи пов’язані ви чимось із Тернополем? Які враження від людей?
Нас запросили виступити минулого року на день міста Тернополя, що ми з радістю і зробили! Також дуже подобається ваше озеро, місто в цілому. Приємно радують ціни в кафе і привітні люди. Крім того декілька моїх одногрупників з університету зараз працюють у Тернополі.
Що почують люди на концерті, чим він буде особливий?
Особливим він буде тим, що ми зіграємо декілька нових пісень, представимо програму, що грали на Сігеті і всі бажаючі зможуть задати запитання групі. Також лише для тернопільського концерту ми організували акцію, кожному хто надішле свій номер телефону і назву міста на адресу
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
– отримає смс, яке він зможе обміняти при вході в клуб на півлітра пива або соку. Ну і звичайно обов’язково зіграємо «Бери своє», «Маямі», «Будувуду», «Вибирай», «Я не забуду першу ніч».
Спеціально для poglyad.te.ua
Розмовляла Кароліна Говірка
«Тотальна ейфорія, коли мороз іде по шкірі від щастя. Стоїш на сцені, бачиш перед собою сотні, тисячі облич, які раді тобі, які співають твої пісні. Момент слави, який можна порівняти хіба з народженням дитини. Таке трапляється дуже рідко, але буває… Заради таких миттєвостей треба жити», – так вважає лідер гурту «С.К.А.Й.» Олег Собчук.
- Сьогодні ви не тільки частинка популярної групи, але й автор сольного проекту «Muza». Уже відбулась репрезентація цієї концертної програми. Як народилася ідея створити власну «Музу»?
- Задум сольного проекту оселився у моїй голові давно, і це ні для кого не було секретом. Разом із гітаристом, ми вже давно хотіли зробити щось таке, що відрізнялося б й акустично, й за концепцією від «С.К.А.Я.». А народилося все доволі спонтанно: тоді ми довго працювали у студії над новим альбомом, і страшенно захотілося чогось нового, тихішого.
- А як тоді «С.К.А.Й», вони з «Музою» між собою не «посваряться»?
- Це два різних проекти, які розвиватимуться паралельно, навіть музиканти будуть практично ті ж самі. Але в «Музі» з’являться й інші інструменти: саксофон, труба, контрабас. У планах взагалі – чимало нового. Так, уже цієї весни вийде ще одна композиція «Я тебе люблю», а нині вже є «Історія» – дует із фольк-співачкою Мартою Шпак.
- А чому виникла потреба створити щось інше?
- Як би дивно це не звучало, але в мені живе дві людини: одна – дуже спокійна, а інша – це «бомба» та «вибух». І хочеться, аби вони обидві реалізувалися.
- «С.К.А.Й.» – це рок-команда, яка грає і легшу музику…
- В Україні дуже «галаслива», гучна музика перебуває поза комерцією, і реальний рок-н-рол у нас майже неприбутковий. Тому рок-колективам доводиться знаходити так звану «золоту середину». «С.К.А.Й», власне, це і робить. Таким чином, на телебаченні у нас – музика для широкого загалу, а на закритих вечірках та в клубах – дещо інша. Звичайно, якби «С.К.А.Й.» мав кілька телеканалів і радіостанцій, то робив би те, що хоче. А так ми, правда, теж робимо те, чого хочемо, але все таки з розрахунку на побажання слухача.
- Як все таки вдалося гурту з Тернополя підкорити столицю й Україну загалом?
- Цьогоріч «С.К.А.Ю.» буде вже десять років. А на всеукраїнський рівень вийшли років п’ять тому після проекту «Свіжа кров» на одному з музичних телеканалів. Взяти участь у цьому шоу нам запропонував Сашко Положинський із «Тартака». Ми погодилися, вдалося показати себе з найкращого боку. А далі все просто: знайшли продюсера, підписали контракт. І відтоді наше життя змінилося в кращий бік. Навіть не уявляю, чим би займався, якби зараз жив у Тернополі.
- Нині в «файному місті» є чимало хороших гуртів, але чомусь на велику сцену вони не можуть пробитися…
- Тут уже як пощастить. Якщо напрямок гурту збігатиметься з потребами слухацької аудиторії, музиканти матимуть хороші інструменти й технічно будуть підкованими, тоді може й пофортунити. Ми, скажімо, просто опинилися в потрібний час у потрібному місці, нас підтримали рідні, друзі, продюсери, і так все закрутилося…
Єдине, що можу порадити колегам-музикантам, це написати одну хорошу «хітову» пісню. Таку, аби її всі співали. І тоді пробувати іти далі.
- Концерти, гастролі, поїздки… Як сім’я ставиться до того, що Вас часто не буває вдома?
- Дружина мене розуміє й підтримує. Хоча непорозумінь, звичайно, не уникнути, всіляке буває, але справляємося. У кого у взаєминах чи просто у буденному житті не трапляється різних незгод? Таке життя. Але якщо чоловікові сидіти вдома і нічого не робити, це теж неправильно.
- А як гадаєте, за якими принципами, критеріями треба обирати дружину?
- Головне, щоб удвох людям було спокійно, класно, цікаво. Думаю, кожен чоловік підходить до такого важливого кроку по-своєму. Хтось готується ледь не пів життя, у когось це відбувається спонтанно, а дехто так і залишається самотнім. Переконаний, що коли ти усіма часточками душі відчуваєш жінку, довіряєш і віриш їй, коли вона викликає у тебе повагу і подобається, тоді треба робити все, аби ця людина була поруч. Повага, увага й бажання – ось що найважливіше. Ці критерії, власне, й становлять любов.
- Ви – батько двох дітей. Як виховуєте їх?
- Моїй старшій доньці уже вісім, і за ці роки зрозумів, що з віком дитини треба оновлювати методи виховання. Необхідно постійно читати спеціальну літературу, слухати тренінги різноманітні. А у вихованні дітей, спілкуванні з ними керуюся принципом «Дозволяй, але не розпускай».
- Кажуть, донька – татова, а син – мамин…
- Це точно (посміхається). Таня – моє «дзеркало». Іноді сварю її, хоча розумію, що сварюся на самого себе. Потім прошу вибачення й розумію, що я такий самий, навіть гірший, бо ж дорослий. Водночас, хочу, щоб мої діти були кращими, ніж я, щоб не повторювали моїх помилок, не «ставали на ті ж граблі». При цьому не варто переходити на емоції, просто треба все пояснювати.
- Ви – строгий тато?
- Лише тоді, коли в цьому є потреба, коли ситуація виходить з-під контролю. А так – дуже демократичний. Не хочу тримати дітей у «залізних» рукавицях і нікуди не відпускати. Насправді, не можна світ ховати від дітей, треба, щоб вони бачили якнайбільше, але водночас, – необхідно пояснювати, як все працює.
- І про стосунки між чоловіком і жінкою, про інтимне теж говоритимете з дітьми?
- Аякже. Питанням статевого виховання треба приділяти особливу увагу і, причому, саме батькам. Бо якщо не тато й мама, то це зробить вулиця, а тоді – проблем не уникнути.
- Чи у майбутньому впливатимете на вибір дітьми їхнього життєвого шляху?
- Нехай самі обирають, а я дам базис, основу, щоб був вибір. От Танечка гарно малює, пише казки, співає, танцює. Тому одного дня мріє бути співачкою, іншого – художницею, третього – письменницею. То ж нехай шукає себе.
- Як донька й син ставляться до тата-співака?
- За їхньою реакцією часто визначаю, чи сподобається композиція публіці. І якщо діти підспівують, пританцьовують, то, очевидно, «Скаї» потрапили в «десятку».
- Народження дітей має бути спланованим, чи це вже як Бог дасть?
- Бажано, щоб такі речі в житті були спланованими. Якщо у стосунках двох людей все гаразд, вони кохають одне одного, і з’являється дитина – це супер. Звичайно, є чимало випадків, коли народжуються небажані діти, і їх просто покидають. Це дуже сумно, навіть страшно.
- Готові були б за потреби залишити роботу й сидіти з дітьми вдома?
- Буває, що залишаюся з ними на деякий час сам. І розумію, наскільки це складно. Природа так зробила, що народження й виховання малечі жінка і психологічно, і фізично сприймає легше, ніж чоловік. Особливо, дитячий крик. Чоловіка він більше дратує. У жінки одночасно й однаково працюють дві півкулі головного мозку, а от у чоловіка – більше права розвинена. Як кажуть, Бог чоловікові дав сокиру, а жінці – каструлю. Разом із тим, покажіть мені щасливу сім’ю, де чоловік заробляє менше дружини? Таких випадків нині багато, але, здебільшого, там немає щастя. Це, звичайно, моя суб’єктивна думка. Але переконаний, що саме чоловік – годувальник у родині. І так мене, до речі, вчив ще батько.
- Після кризи багато молоді прагне виїхати з України. Чому, як думаєте?
- Мене самого іноді відвідують думки поїхати кудись, аби мої діти нормально росли, не слухали вночі матюків від сусідів чи знадвору. Добре, коли є приватний будинок, і ти сховаєшся за високим парканом, а в школі? Там суцільна корупція і матюки. Виховати нормальних дітей у нас важко. Моїй дружині треба взагалі давати медалі за те, що вона стільки вклала і далі вкладає у дітей. Загалом, в Україні з медициною, освітою, соціальною сферою, вихованням – біда. У нас, щоб виросла нормальна, адекватна, духовно й фізично розвинута людина, треба докласти багато зусиль.
- Але ж ви досі тут?
- Надія поки жива. Моя серце і душа завжди будуть тут. Нас «там» не чекають. Та й чи це щось змінить? За кордоном я б не пропав, питання в іншому, – чим доводиться жертвувати і чи варте воно того, аби ламати себе?
- Про що мрієте, як чоловік, батько, артист?
- Щоби рідні, близькі, друзі були живі-здорові, щоб в Україні щось нарешті змінилося в кращий бік, щоб «С.К.А.Й.» слухали в усьому світі.
Розмовляла Тетяна Долішна, Тернопільська Липа
Для сайту http://poglyad.te.ua/
Трохи біографії:
Народився гурт «Брем Стокер» 1996 року в місті Рівне. Грали панк, але експериментували з такими напрямками, як сайко-біллі, СКА, хард-кор. До того ж постійним лейтмотивом пісень «Брем Стокера» є українське етно. Гурт багато подорожує та виступає на всіх значних фестивалях України: «Червона Рута», «Нівроку», «Інтонація», «Тарас Бульба» та інших. Проте на «повну» гурт запрацював у 2005 році. З цього часу музиканти почали записувати свої перші альбоми та знімати відео. В 2006 році вийшла mp3- антологія гурту. Після неї світ побачило ще чотири альбоми. «Брем Стокер» продовжує відвідувати фестивалі: «Висадка», «Нівроку», «Захід», «Махно-фест», «Мазепа-фест». В групі грають Мишко-бас, Льоха-гітара, Мороз-барабани.
1. Що маєте спільного з Владіком Дракулою?
Влад постійний гість на наших репетиціях. Частенько граємо на вампірських «афтепаті» та «карпаратівах». До речі, Влад і порадив нам назву «Брем Стокер».
2. Яка ваша улюблена група крові?
Українська, бо вона дуже смачна. Українці не обтяжують себе роздумами та полюбляють їсти сало.
3. Панк помер чи воскрес?
Останнього разу коли ми зустрічали Панка, то він якраз піднявся із землі і прямував до найближчого «пивного» - тоді він воскрес, але невдовзі знову був мертвий. То був фантомний і несправжній панк – тернопільський «обриган». Мені здається, що Панк покинув землю і зараз живе на Марсі.
4. Поки були в Тернополі встигли комусь «нахамити-напаскудити»?
Тернопіль – це унікальне місто. Всі мешканці тільки і роблять, що хамлять і паскудять один другому. Ми намагались проповідувати «нео-хіпізм» хлопцям в хакі, але даремно – були змушені тікати.
5. Дракула літав, бо перевтілювався у Бетмена?
Бетмен літав завдячуючи технологіям, такій собі «компутєр». Дракула – це доволі природна істота, яка відрізняється від нас лише тим, що нас створив Бог, а його – Сатана. Але діти Бога і без перевтілень стають на бік темряви, тому не треба вважати себе кращим!
6. Як ставитеся до секс-меншин?
Ми відносимось до секс-машин! J Світ ділиться на біле, чорне та блакитне. Головне в житті стати на правильний бік.
7. Їздили у Румунію у замок Владіка Дракули?
Там знаходиться наша репетиційна база. Влад протеже нашого гурту.
8. А «Гопи-вампіри» існують? Які вони?
Вампір після перевтілення проходить декілька стадій: «Лох», «Гопнік», «Покручений», «Крутий», «Мажор», «Володар світу»… Багатьох на стадії «Лох» і «Гопнік» винищує Блейд!
9. Божевільні випадки на сцені траплялися?
Якось в Тернополі підчас Висадки на сцену вийшли дівчата та показали «сіськи». Це напевно перші груди, які «матлялися» з Тернопільської сцени. J
10. У чому «фішка» Брема Стокера?
Наша фішка в тому, що Ми полюбляємо метал. Все, що Ми робимо – це «хеві-метал» назавжди.
Палєстіна. Геніальне інтерв'ю)))
Гурт "PALESTINA" - це четверо позашлюбних дітей УДО Діркшайдера. Ми із Рівного. По-молодості трохи «алєнілі», тому гурт створили лише півтора роки тому, бо з дитинства мріяли виступити у файному місті Тернопіль (Батя казав, що там «ващє агонь!»). Нарізали ковбасу на різних «фестах» (Детонація, Жорна, Червона рута, Бандерштат, Тарас Бульба), писали пісні про «наболєвше», такі як «Лєві мислі» і не дуже – «білани». Ми всі є палкими «фанами» Чака Норіса і, судячи з того, що ми все ще живі, він любить нас також. Зараз граємо щось середнє між Тіною Кароль і «Кеннібал Корпс», але в планах суттєво розширити коло натхненників. Переосмислюємо творчий доробок Петра Щура, Василя Васильціва, «дєвочок» з «Токіо Хотел» і луганського гурту "Варони клюют тваї пасєви, Джузеппе". Решту «інфи» розповідаємо лише «лічно» (боїмось Чака Норіса).
1. Який теракт надихнув ваш гурт назватися іменем терористичної країни третього світу?
Теракт євреїв-торгашів проти корінного населення Близького Сходу, які сто років тому скупили тут всю землю і створили у свій єврейський спосіб державу Ізраїль)) Палестинці воюють за свою незалежність, як свого часу армія УПА - за свою))) Тому майбутнє за ними, а відповідно - і за нами)))
2. З яких станків складається ваша творчість?
Наша творчість - це швидше сукупність не станків, а станів))) Ми не займаємося маленькими речами))) Хоча грошовий станок все ж не завадив би. А ще любимо деревообробний і фугувальний станки (використовуємо їх для ударного палко-виробництва)
3. Як назвете перший альбом? (Демо не проходить)
«ПопIsDead» (Щоб послати далі тих, хто каже, що «рок іс дед»). Офіційно заявляємо: «Самі вони «іс дед», адже попса навіть народжується мертвою, а живі люди слухають живу музику!
4. Бен Ладен міг би підспівувати у бек-вокалі гурту?
Ми вже ведемо про це перемовини з Бен Ладеном, але попереду його чекає жорсткий кастинг, де доведеться поборотися з Махмудом Ахмедінеджадом, Уго Чавесом і «бацькай» Лукашенком (Путін і Обама не пройшли навіть попередніх проб).
5. Що є у цьому світі ідеальне і досяжне?
Концерт гурту "PALESTINA" - це ідеальне видовище, яке при бажанні, яке можна досягти, а там, звикнувши, досягати щоразу ще і ще. А ще ідеальним і досяжним є смажена курка: ми всі (особливо барабанщик!!!) дуже любимо «жаріть куріц». Це той випадок, коли процес солодший від результату)))
6. Ви лише Білана ПіаРили чи ще когось чекатиме таке свято?
Ми пишемо про те, що не влаштовує. Тому у розробці пісні "Слон розтоптав Ганну Герман", "Шуфрича з'їли єті" і "Анна Ахмєтова читає Якунєвіча"
7. Де будете влаштовувати наступні теракти? (Концерти, сейшени)
Виступатимемо «лагєрями» бойової слави російського «блатняка», у концертному графіку – «Магадан», «Крєсти» і «Матроская Тішина»)))
8. Чи на всіх «ДімБіланів» вистачить поїздів та рейсів?
Ми не знаємо, хто такий «ДімБілан» (може якийсь позашлюбний синок Жиріка і Натахі Вітренко? - х.з.). Ми знаємо тільки схильних до капусти бабочок - біланів капустяних))) А поїздами їх чавити не треба: вони їдять капусту, бо для м'яса мають заслабкі зуби. А рейси ми любим, бо вони довгі і на них не треба підсовуватися.
9. Один хлопчик не послухався татка… що не виконав хлопчик?
Хлопчик не потоптав дівчинку, тому що хлопчик. А татко за нього все вічно робити не буде. Пора вже «буть взрослим»))
10. У чому фішка Палєстіни?
Всі фішки Палестини в кишенях. Коли ми їдемо на чергові гастролі до Лас-Вегаса, то кладемо їх туди, щоб не погубити, бо в руках завжди тримаємо «вєлікі» і «тьолок».
Серцеві напади викликають залежність?
Так, серцевий напад викликає залежність і це тішить, що у багатьох людей «ломка» від очікування наших концертів в їхньому місті. І ми робимо все від нас залежне, щоб ця залежність ставала дедалі сильнішою.
«Серцевий напад» має власне серце?
Безперечно, як і будь-що живе, СН має серце, і не одне :) І тішить те, що ці серця працюють без перебоїв, на благо розвитку українського панк-року.
Хочеться у Шоу-Бізнес? Чому?
Дивлячись, що мається на увазі під шоу-бізнесом. Якщо продюсерів-диктаторів, штучного життя за маскою, виступів під фанеру, змагань за ротацію на попсових телеканалах та радіостанціях, то наша відповідь – НІ, ми туди не прагнемо! Якщо під терміном шоу-бізнес розуміти якісний запис альбомів, їхнє офіційне видання та розповсюдження по країні, зйомка хороших кліпів та ротація на неформатних телеканалах, постійні концерти, в тому числі і на великих фестах – то ТАК, ми цього хочемо, прагнемо, і прикладаємо максимум зусиль задля досягнення цього.
Одного разу трирічній дівчинці наснився сон… Що їй приснилося?
А що може наснитися трирічній дівчинці? Звісно те, що у СН вийшов новий альбом. Скоро так і відбудеться.
Не хочете бути "Ukrainian Idiot", а ким хотілося б бути?
Хотілося б бути просто людиною, нормальною європейською людиною, а не таким, які наші політики, наприклад, та і ще багато хто... І хотілося, що б усі були нормальними, тому що іноді просто гидко від того, що бачимо, чуємо.
Як Ваш гурт сміється з Тіни Кароль?
А чого з неї сміятися?) Ми з повагою та розумінням ставимося до будь-якого стилю музики, тим більше, якщо він якісний. А Тіночка грає якісну поп-музику. Та і форми в неї ммм :)
Серцевий напад – це однобічний дуельний наступ з метою загарбання та завоювання серця противника?
Саме так :) Лише не однобічний, а чотирьохбічний. Тому ми просто не залишаємо противнику ніяких шансів.
Що сподобалося, а що не «поперло» в «Файному місті»?
Сподобалися люди, саме місто, атмосфера в центрі, озеро, рівень організації концертів. Не сподобалося те, що у вас просто НЕЙМОВІРНО багато гопів і на кожному нашому концерті у файному місті ми бачили величезну кількість дворового «бидла», яке псувало людям вечір! Робіть щось з цим! В інших містах такого немає, дякувати Богу.
В чому Ваша «серцева фішка»?
В тому, що ми не опускаємо рук, що завжди встаємо з колін, навіть у найважчих моментах в житті, в тому, що ми граємо те, що подобається нам, а не те, що від нас хочуть почути. А коли людина робить улюблену справу, то і результат виходить якісний :)
Років вісім тому важко було знайти в Рівному меломана, який би не чув мелодійну баладу «Маленький привид» у виконанні тоді ще дуже молодої команди «Спалені Вітрила». Цей «хіт» став візитною карткою колективу, який надовго сформував імідж самобутньої команди – рок-романтики. Але не треба думати, що вони не вміють хуліганити…
Не зважаючи на молодість учасників гурту, в 2009 році «Вітрила» будуть уже десять років, як є "спаленими".
Згадує один із засновників команди Сергій «Тімоха» Тимощук:
- Були музиканти, щоправда без інструментів.У мене був тільки баян. Було натхнення, було бажання, лише назви ми не мали. Якось сиділи разом половину дня, вигадували різноманітні назви, списали цілий аркуш паперу. Якось серед них і заховалося “Спалені Вітрила”. Десь за п’ять хвилин утворилась повноцінна пісня. З назвою гурту все було вирішено. Пізніше я продав свій баян і купив гітару…
Після «уходу-приходу» кількох музикантів, нарешті сформувався сильний колектив, який витрачає безліч власного часу на рок-творчість:
- Сергій “Тімоха” Тимощук – вокал
- Вмикач Чьоткій – гітара
- Андрiй Кукурудзик – бас-гітара
- Людмила Савчук - скрипка
- Андрій “Зуєв” Білаш – барабани
Творчість «Вітрил» - це сплав мелодійності та драйву, філософії та іронії, серйозності та грайливості, а іноді навіть показної «придуркуватості» - бурхлива рок-н-рольна юність таки дається взнаки. Якщо під «Маленького привида» можна подумати, посумувати, то, наприклад, хуліганська «Пісня про кохання» точно «зірве дах». Не дарма «Спалені вітрила» у різні часи хотіли бачити у себе організатори цілком різних рок-проектів: від «тусовочного» «анплагового» фесту на березі річки Стир «Майдан» до божевільного байкерського «Торнадо» чи традиційно хард-корового конкурсу «Тарас Бульба».
А ще «Спалені Вітрила» - часті гості різноманітних клубів, адже їхня музика наче створена саме для «клубного», близького для справжнього шанувальника українського року настрою. До речі, про українське: хлопці принципово пишуть свої тексти лише українською – вона, кажуть, мелодійніша й рідніша.
«Вітрила» яскраво і цікаво балансують на межі музичної романтики та «драйву», меланхолії та енергетики, серйозності та «стьобу». Інформацію про гурт взято з офіційної групи вконтакті http://vkontakte.ru/club7144731
ІнтерВЮ:
1. Коли збудували ковчег, на якому горить ваш гурт?
Ми ще його і досі будуємо, постійна зміна теслярів і столярів сприяє цьому. Сам процес захоплює, кожен щось вносить своє, щось особисте.
2. Що найбільше "палить" ваші вітрила?
Точніше сказати сушить! Пекуче сонце «післядвіжнякового» ранку. J
3. Як ставитеся до піратів?
В мене позиція така, що якби я жив у відповідних століттях, я був би піратом, лицарем та козаком. Всі ці хлопці по-своєму круті, а так ми просто виграємо славу у чесних двобоях між конкуруючими суднами.
4. У вашій творчості були якорі і бермудські трикутники? В чому вони проявились?
Як же без Бермудів? Вони всіх оточують, в кожного вони свої... Хтось знаходить ці трикутники у коханні, хтось в самому собі, а хтось ходячий бермудо-трикутник. А от якір потрібно періодично спускати, бо можна з розгону «вклеїтись» в берег.
5. Після горіння на Землі розраховуєте на Рай?
Якщо будемо сильно горіти, то що робити в пеклі?
6. Де мрієте попалити "вітрила" ?
Там, де є вдячний слухач, і, взагалі, там, де наш "ковчег" комусь потрібен.
7. Як ви гадаєте: "Вітрила загорілися самі чи вас підпалили"?
Ми самі загорілися – хотіли грати музику без системної одноманітності, ось і маємо J.
8. На вашому судні горить вічний вогонь?
В нас самих горить вічний «будун» J (жарт.)
9. Сусіди не матюкають через постійний дим у під'їзді? :))
Вони його закривають у банки і продають за немалі гроші, і це законно.
10. В чому Ваша фішка?
Фішка в тому, що ми такі спалені граємо якісну музику і стараємося її покращити всіма силами і вітрилами.
| Сьогодні | 57 | |
| Вчора | 294 | |
| Минулого тижня | 1152 |