Інтерв ’ю з Ольгою Чірковою (Ті, що падають вгору)

Гурт виник в січні 96-го з ініціативи Андрія Федишина та Сашка Дударчука, тоді він носив назву «Der Wandel». Музиканти випадково знайомляться з Ольгою Чірковою, яка побувавши на декількох репетиціях, стає вокалісткою гурту. Через пару місяців «Der Wandel» розпався і лише 10 січня 1998-го учасники знову зійшлись та назвали себе «Ті, що падають вгору».

У 2002 році випускають альбом « Та, що танцює з вітром», а у 2006-му перезаписують новим складом пісню «Чекаючи Тебе». З того часу виступають на різноманітних українських фестивалях. З 2009-го року гурт працював над записом альбому, який презентували тільки минулого року під назвою «Дивина». Учасники гурту часто змінювались, але на сьогодні діючий склад такий : Ольга Чіркова – вокал, Василь Мізюк – гітара, Василь Дроздовський – гітара, Олександр Жизномірський – бас, Андрій Юськевич – барабани.

Про експерименти, творчість, думки від Ольги Чіркової читайте далі:

Як розпочався рік для вашого гурту? Вдалось уже втілити деякі робочі задуми?

─ Рік у нас почався дуже активно, ми не гуляли на вихідних, а проводили репетиції. Вже відбувся один пробний концерт, склад гурту оновився, до нас прийшли восени нові басист та барабанщик. З вересня ми тільки тим і займалися, що вчили концертну програму. Перший раз з нею ми виступали у новому складі на концерті 17 січня, а наш другий концерт відбудеться у Козі 12 лютого, там ми будемо презентувати відео на нашу нову пісню.

Чи очікується наростання темпу творчої діяльності « Тих, що падають вгору»?

─ Ми вже довго існуємо і справа звісно не йде до завершення, але є проблема постійної зміни складу колективу. Це найбільше гальмує творчий процес, коли вже все вивчиш і зіграєшся. Я раніше дуже болюче до цього ставилась, для мене гурт як сім’я. Складно прийняти ту думку, що людини вже не буде в групі. Потім потрібно впустити думку в серце, що треба когось нового шукати. Потім знов починаєш шукати ─ і так кожного разу, тому стараюсь вже так близько це все не сприймати.

До речі, а як ваша сім’я ставиться до участі в гурті та чим ви ще займаєтесь окрім музики?

─ В мене чоловік дуже лояльний у цьому питанні, не так, щоб він був фанатом, але якщо потрібно ─ допоможе. Крім роботи в гурті я працюю художником.

Ви готові на музичні експерименти або, так би мовити, осучаснювати звучання?

─ Нові хлопці ─ це вже музичний експеримент. Вони значно молодші , мають інші смаки, тому кожен новий музикант ─ це вже боротьба та експеримент й ми стараємось зробити так, щоб не втратити своє звучання й одночасно додати нового.

У вас була досить довга перерва між випусками альбомів, тож наскільки змінився настрій пісень, їх тематика?

─ Перший альбом, як на мій погляд, сирий, місцями наївний і дитячо-смішний. Там такий рок, такий музон, та напевно чути, що ми молоді і ще зовсім зелені. Новий же альбом створювався на протязі сімох років, з піснями, які ми створювали ще з першим складом, і у ньому відображення того, як я дорослішала ─ одруження, розлучення, пологи. У ньому я вже не видумувала, а писала по-справжньому.

Головна думка, яку ви хочете донести вашою творчістю?

─ Не знаю чи я слухачам хочу сказати , чи то я саму себе хочу переконати в тому, що все буде добре. Навіть якщо страждаєш і плачеш, бо тебе хтось образив чи ти когось втратив ─ боїшся комусь щось сказати. Я схиляюсь до того, що думка матеріальна і вірші писати треба позитивні, бо ти промовляєш їх багато разів, а перед тобою цілий натовп людей, який сприймає цю енергетику.

Сучасні комунікації дають змогу бути ближчими до слухачів з різних куточків України та світу. А вам особисто часто вдається поспілкуватися з фанами, дізнатись їх думку щодо творчості гурту?

─ Якщо напишуть, то ми і спілкуємося. Ще хлопці люблять набрати «Ті, що падають вгору» Вконтакті, і там є багато таких фото як діти, дівчатка такі років по вісім, називають свій проект «Ті, що падають вгору» або «Та, що танцює з вітром» .

Слідкуючи за тенденцією просування сучасної рок-музики, що стає на заваді розвитку гуртів?

─ Гурт ─ це як своя фірма, ти віддаєш і служиш комусь. От маєте ви сто пісень, їх ще треба просунути, донести, фактично продати, щоб люди побачили. Для цього потрібно займатися маркетингом, рекламою, піаром. Якби я цим займалася, ми б напевно уже чогось досягли. Ми напливами то робимо, не постійно, думаємо серйозніше за це все взятися, бо прогорить наша фірма

Чи вражають вас нові українські рок – гурти? Їх музику можна назвати новою чи скорше відполірованою ланкою старого доброго року?

─ Не скажу, щоб я заслуховувалась піснями сучасних гуртів. Зараз багато закордонної музики, глянцевої, яка до нас доходить і рок-групи намагаються звучати на західний манер. Мені незмінно подобається ВВ. В нас дуже мало співаючих хлопців, як на мій смак, справжніх чоловічих голосів, таких, щоб вони несли чоловічу енергетику, а не таких «мальчішичек».

Яке життєве правило допомагало вам визначитись у певних обставинах?

─ Звичайно завжди хочеться бути дуже справедливою і хорошою , але чесно скажу ─ мені це важко вдається. Постійно картаю себе, згадую, що я не так сказала, що не так зробила. Ніколи не знаєш як правильно, важко прийняти правильне рішення.

Після усіх років музиціювання чи відчуваєте в собі внутрішню гармонію і наповненість від творчої діяльності?

─ Так, я задоволена, коли виступаю на сцені. Побути в тій шкурі, в музичній атмосфері, написати, зробити і виступити – це те, що треба. Ще неймовірно бачити очі людини, яка слухає тебе і ти бачиш, що розуміє.

Нагадаємо, що найближчий концерт гурту «Ті, що падають вгору» відбудеться 12 лютого у Коза Барі, м. Тернопіль! Також чекайте гурт на фестивалі Respublica 2016!

Автор: Оля Richnyak


Про Автора

Comments:

Коментарі відсутні