"WRUNA": Гурт задумувався як одноразовий варіант – порозважати поляків
Березнівський фолк-рок гурт "WRUNA" нещодавно потішив шанувальників живої музики у пивному клубі «Альт» (м. Дубно). Павло Поліщук, він же басист гурту, розповів, як за коротку гастрольну історію команда встигла виступити за кордоном, про перетягування музичної ковдри і про колоски на логотипі.
«Мій покійний батько був хормейстером»
- Зазвичай у нас немає такого, що ми співаємо, наприклад, речі якогось певного регіону. От наш скрипаль Микола Петрованчук – з-під Коломиї, то він приніс у нашу команду багато музичних речей – чисто зі свого регіону. Є в нас речі й такі, яких ми вживу і не чули: знайшли якісь архіви, записи, розібрали ноти. Мій покійний батько був хормейстером у Березному, і він збирав усі ці твори, зберігав, так вони й опинилися у нас. Я навіть в інтернеті їх не знайшов – ні текстів, ні нот, нічого. Ми граємо українські пісні, авторських текстів на кшталт народної автентики не пишемо.
«Їздили в Бартошице як музичний сувенір»
- А взагалі, це у нас за історію п’ятий виступ. Ми зібралися наприкінці квітня, нам навіть і півроку нема. Але за цей час ми встигли з’їздити в Польщу. Є таке містечко Бартошице – місто-побратим Березного. У них там були дні міста, ми їздили туди як музичний сувенір, чи щось типу того. Взагалі, команда зібралася, так би мовити, з подачі влади, як це не дивно звучить. Наш колега поїхав у Москву заробляти гроші, в житті бувають такі моменти, коли музикант стає будівельником. Він був директором місцевого будинку культури і його просто влада «напрягла», що, мовляв, Ваня, так і так, їдемо в Польщу, ти мусиш зібрати команду. Взагалі, гурт задумувався як такий одноразовий варіант – просто з’їздити в Польщу, порозважати поляків. Але ми побачили, що зібрали хороших людей – ми всі давні друзі. З барабанщиком Валіком я дружу вже років п’ятнадцять. З Ромою – теж уже років десять. Олежка-гітарист у мене вдома, можна сказати, виріс. Тобто, така команда мала б вже давно створитися, взагалі-то, просто не було якогось такого стимулу. А тут влада сказала – «Треба!». В нас не було й на чому проводити репетиції, то нам й інструменти купили. Два наших музиканти (барабанщик і акордеоніст) з «Тиранії», грають на два гурти, і я колись грав у «Тиранії», але гурт «WRUNA» ніяким чином не можна вважати проектом «Тиранії» чи щось тому подібним. Березне маленьке, 12 тисяч мешканців, і знайти однодумців, які вміють на чомусь грати, важко.
«Summertimer» по-гуцульськи»
- Ми переграли вже що хочеш. І важку музику, і альтернативу – все перепробували. І якось воно до того йшло, що вибрали фолк. Ми з дружиною їздили на «Підкамінь», на «Країну мрій», також дружимо з людьми, які грають приблизно такий напрямок, теж якусь таку автентику. Я навіть не знаю, що до цього спонукало. З усіх перепробуваних найбільш органічний напрямок вийшов. Є в нас панківські мотиви, фанкові, хардові. Сімох чоловік, які абсолютно однаково думають, зібрати нереально. От, наприклад, наш барабанщик Валентин – він любить важку, жорстку музику, дез, – то він «тягне ковдру» в цю сторону. Я люблю фанк, джаз, – щось пробуємо в цьому напрямку. Микола, наш скрипаль, він хлопець із села з-під Коломиї, в нього ці гуцульські мотиви в крові. Ми якось пробували зробити щось типу «Summertimer», хотіли пограти знаменитий джазовий стандарт, то Микола грає «Summertimer» по-гуцульськи. От я не знаю, як пояснити, але ось у нього така різноманітність виходить. Хто приносить ідею на репетицію, той її і розвиває. Ну, і потім всі інші її підхоплюють. Приблизно так воно відбувається. Буває так, що починаємо що-небудь награвати, а потім – «ану почекай, а це не виходить, що ми здерли там щось із когось?». Словом, це репетиційний процес.
«Ми сюди нав’язалися»
- Знаєте, ми сюди самі нав’язалися:)) Андрія Шаламая (директора клубу «Альт») ми знаємо вже давно, й коли були в Дубні на День міста, я запропонував виступити в «Альті». А так , ми плануємо свою подальшу творчість. На весну в себе вдома ми думаємо щось зробити, організувати щось типу якогось фестивальчика, запросити команд п’ять-шість. Ну, і в основному більше планів на літо – бо є багато фолкових фестивалів, якими варто поїздити. Дружимо з «Русичами», які є організатором фестивалю біля Одеси, ми плануємо туди поїхати. Дасть Бог здоров’я, і якщо все буде добре, то можливо – на «Підкамінь», може, ще в Польщу поїдемо. Але вже більш якийсь такий рух у нас планується на літо, бо зимою ми хочемо нормально порепетирувати, наробити більше матеріалу.
А, доречі...
- У нас на Поліссі, коли тільки сходить озима пшениця молоденька, «шерсточка» така, то її називають «вруна». Звичайно, можна гарно усе це сформулювати якось)) Колоски на логотипі – саме через це.
З гуртом спілкувалася Таня Ворончук