Ніч. Хоча, навіть швидше, просто пізній вечір. Ти дістаєш старенький касетний магнітофон, який колись подарував тато чи дідусь. Ні, не тому що фінансовий стан не дозволяє купити новітні ґаджети. На столі біля ноутбука лежить телефон, карта пам’яті на якому більш, ніж на половину заповнена улюбленими композиціями. Але тобі сьогодні не хочеться користуватися ними.
Ти витираєш пил з того давнього чуда техніки та шукаєш ящичок з касетами і мимоволі посміхаєшся. Так, саме посміхаєшся, бо ж згадуєш, як колись прокручував плівку на касеті олівцем або ручкою, тому що кнопка автоматичної прокрутки була в кращому випадку тимчасово зламана, а в гіршому її взагалі не було. Згадуєш, як вперше запросив кохану дівчину додому, коли батьки поїхали на вихідні на дачу і ви з нею вечеряли саме під звуки, що долинали саме з цього магнітофону. Або ж в голові виникають картинки ваших вечірніх посиденьок з друзями, які не обходилися все ж без того самого технічного друга.
Ну, що, згадали? Налаштувались? Впевнена, що саме теперішній ваш настрій просто чудово підходить, щоб представити нову композицію гурту Фіолет. Зовсім нещодавно вони презентували другий сингл зі свого новог альбому «Пісні любові на полі бою».
Трек із назвою «Касети» змусить всіх, хто ще застав часи магнітофонів, поринути в минуле, згадати найкращі моменти з дитинства або ж юнацьких років. По-осінньому тепла, як зауважив сам гурт, вона ще раз доводить, що Фіолет рухається в правильному напрямку і навіть не думає засмучувати вже доволі величеньку кількість шанувальників. Швидше, навпаки – хочуть закрутити вас в житті та світі власної музики, як йдеться в рядках приспіву:
«Крутись, крутись,
Стара касета,
Як закрутило нас
У вихорі життя
Триває вічна естафета,
Темніють очі,
Але я все те ж дитя.»
Насправді композиція вийшла сонячна, радісна грайлива. Вона здатна подарувати промінчик щастя в депресивні дощові осінні дні. А відсутність важких басів не робить її гіршою ні на кварту, оскільки це компенсується дзвінким голосом вокаліста та хорошим текстом.
Що ж, пісня справді чудова і гідна уваги, та це навряд чи можна передати словами, тому вмикаймо, згадуймо бувалі роки та приємні моменти, а якщо є можливість, то ще й запрошуймо своїх близьких людей до танцю.
Автор: Оксана Домашина
Comments:
Коментарі відсутні